Цю сторінку схвалено
VI.
Я себе піддурював:
Тиждень проминув,
А Твойого образа
Я не призабув.
Божевільно хочеть ся
В ту сїм'ю зайти,
Де сьогоднї в вечері
Будеш певне Ти.
Серце пересилувать
Я не зміг нїяк:
Се не яблуко, що можна
Ти́скати в кулак.
VII.
Я знаю: нечестиве те коханнє,
Яке на мене отепер находе:
Злочин воно в очах людей,
Злочин воно в природи…
Та нї! воно в природи не злочин!
Його-ж менї вона сама натхнула,
До нечестивого чуття
Сама мене попхнула.
Як я родитись мав на білий сьвіт,
Дак не питавсь нїхто моєї згоди…
Я маю право все любить!
Отсе закон природи!
