Сторінка:Кримський А. Пальмове гилля. 1901.pdf/46

Бродить десь далеко… Інодї хиба
Вернеть ся до салї, де гуде юрба.
Там поміж гостями і моє єсть тїло, —
Дух увійде в нього і глядить несьміло:

Що за товариство? де я отепер?
Сон тепер, чи дїйсність? Я живий, чи вмер?
Звідки се гудїння? Люди тут? чи бджоли?…
Ну, а Ти — чи прийдеш?… прийдеш?… чи нїколи?

X.

Ріже нерви мов пилою
Дзвоник у передпокою:
Хто з нових гостей прийде́ —
Дзвоник зараз загуде.

Біль у серцю… Сперло духа…
Вся моя істота слуха:
Хто-б се міг тепер прийти?
Може Ти?… Напевне Ти!

Трепет… страх… Та все заранї!
Йде якась поважна панї…
Вже в менї не кров моя, —
Їдовита течія!

XI.

Притулив я лоб до шибки,
Задивив ся в темний шлях.
Хлюпав дощ, а тихе сьвітло
Меркотїло в лїхтарях.