Ця сторінка ще не вичитана
XXXIV.
Так! що дїєть ся на сьвітї,
Все не з нашого бажання.
Ну, й навіщо-ж мати в серцї
Всякi замисли й змагання ?
Раз-у-раз ми мусим тоскно
Промовлять самі до себе:
„Ще прийти ми не поспіли,
А одходити вже треба!“
XXXV.
Із Абуль-Аля.
Ворожбит ворожить людям…
Але-ж він немов слїпий:
Має там якуюсь книгу,
Щось вичитує у ній…
Аж нудьга на се й дивитись !
Де-ж він може розгадать
Ті рядки, яких не тямить
Сам Писака прочитать?!
Перше він послав Мусїя…
Далі Йсус учив не так,
Хоч також навчав од Бога…
A Моха́ммед — знов інак.
