Ця сторінка ще не вичитана
Згадуєм сумно за рідну Вкраїну,
Повну злигoднів селянських,
Повну насильства, одчаю та муки,
Повную лютощів панських.
Нене-голубко ! до тебе ялину:
Тут я чужий чужениця.
Aще забуду тя, Єрусалиме,
Будь ми забвенна десниця!
Най до гортані язик мій приплине,
Скоро тебе позабуду
І в чужині одіб'ю ся од служби
Нашому рідному люду !
Батьку Тарасе ! ти чуй присяганнє:
Ми, українськії діти,
Матір і бідного менчого брата
Будем по віки любити.
Будем бороти ся, їх визволяти
З пазурів сина Едома !
Каже надія : Діжде́м ся напевне
Вільного рідного дома.
XLI.
(3 Гейне).
Коло замку у Каносеї —
Генрих, цар німецький — босий
І в соро́ччині покутній…
Ніч — холодна і дощлива.
