по руці). А куди ти руку засовуєш, куди? Ач, все б йому до пазухи.
Зінька (зідхнула). Щаслива ти, Галю, що в тебе дітки є!
Ганна (згорда). Щоб ти знала, що оці вилупки найкращі порадники; вони найскорш доводять нас до розуму. Ну, ходімо до татка? Ах, ти замазура!
Зінька. ЩасливаІ Може, Галю, хто раніш іде на прощу, розвідай? Я навідаюся до тебе. Сьогодні, кажеш, вернетесь з ярмарку? Я сьогодні навідаюся… (Пішли).
Писар (виходе з бокових дверей, з скрипкою в руці). Їх тут нема! Зеніда Андреєвна, куди ж ви сокрились од общого вніманія? Ух! Одначе від такого нахального частування можна і переселеніє совершить к праотцам: чарка за рюмкою, нема тобі передишки, ані боже мой! (Підспівує):
Калина-малина,
А розовий цвет,
Била в мене ципа-мама,
А теперя нєт.
Ах-ха-ха! Сколько не адресую взгляди до Зеніди Андреєвни — не клюйоть! Что ти тут сообразиш: не клюйоть!..
Настя (виходе з тих же дверей, п'яненька). Знов шукаєш?
Писар. Ково?
Настя. Знаємо вас!.. Чого ж ти втік від кумпанії?
Писар (підморгує). А тоску, не видя предмета, понімаєш? Дура разві которая, ну та не поймьоть!… (Обніма їі).
Чорно є платье,
Бєлая кайма,
Била в мене ципа-мама,
А тепер нема.
