Ну, во-вторих, єтот водочний вопрос так хоч кого озадачить!.. (Знов співа):
Чорноє платьє,
Бєлой воротник,
Любил меня ципа-папа,
А тепер одвик!..
Ах, мадама, мадама! Почему ви не вдовушка?
Настя. Годі вже мене дурити.
Писар. Дурю я, дурю? Так дай, моя плутовка, ятаган, алі бо алівульвер і я сисчас разстрельну грудь верную мою!
Настя. Вірю, душко! Не впадай ти за Зінькою, бо з світа мене зживеш!.. Так сумувала за тобою, душко мой, так сумувала, що й їжа на думку не йшла. Спасибі, попадя навчила кислий совус робити, тільки кисленьким і годуюся.
Писар. Да, кіслоє і на похмельє хорошо! Платочок, которий ти презентовала, до серця пригортаю, і горючими, і кипучими обливаю!.. Беру скрипицю в руки і тольки вона сладкозвучним мелодійом, нагадує звуки твої.
Настя. Оця скрипочка і світ мені замакітрила!.. Колись з серця розіб'ю її!.. Як поведеш, душко мой, смичечком по струнах, то ніби серце мені на двоє перетнеш!..
Писар. Как ти чувствітельно разсуждаєш!
Я задушу тебя в моїх проклятьях,
Я проклену тебя в моїх об'ятьях!..
І вот мой статістіческій план: когда не будеш ти моєю, я кинусь в волни кипучого моря как сумашедчой!.. Алі бо вчиню преступленіе… І тогда (співа):
Звонкая походка,
Сєренькой картуз,
Бритая головка,
Бубновенькой туз…
(Обніма її й цілує).
Настя (побачила Зіньку). Гетьте бо! І все б їм цілуватися, от ще поцілуйко! А що доброго ляпаса пій-
