погоджуся з ксьондзом. Такий чоловік не зробить мені кривди.
До л-кого ксьондза я пішов за тиждень. Приходжу на приходство. Увихається моя Параня в кухні.
— Як тобі, Параню, на службі? — питаю.
— Добре, тату!
— Нічого тобі не бракує?
— Ні, ні, не журіться!
3 покоїв вийшла їймость; побачили мене тай питають:
— За чим прийшов?
— Я до отця духовного прошу пані їймосці, бо моя дочка тут служить.
— Ага! Параня. Добре. Чемну маєте донечку, ми її дуже полюбили.
— Я — прошу пані їймосці — не гнівайтеся, шо говорю до вас по хлопськи, я хотів би погодитися за службу Парані.
— Добре, добре. Ми ще нікому не зробили кривди то й вам не зробимо, але прийдіть іншим разом, бо отця духовного нема дома.
З нічим пішов я до дому…
За якийсь час переказують мені люди, щоби я відобрав дочку зі служби, бо в л-кого ксьондза ще жадна слуга не вибула року. Мені стало ніяково. Йду я знову до Л. Приходжу до ксьондза.
— Шо добргого скажете? — питає. Він троха хоркавий.
— Прошу отця духовного, я прийшов, бо моя дочка служить у вас.
— Га, гга, гга! — сміється ксьондз, він має таку привичку, що все сміється, — з вашої Парані добра й послушна наймичка.
