Прізвище Сода стає популярним серед делеґації. Комсомольський гуморист Юрій Вухналь, теж учасник експедиції, не довго думаючи, дає йому назву:
«КРЕМ-СОДИ».
Товариш Сода не протестує, і з легкої руки Вухналя це прізвище збагачує лексикон делеґатів. Варто зазначити, що ні товариш Сода, ні «старий рубака», ні хто інший, не ображалися з цих прізвищ, а навпаки, самі жартували з нами й незмінно підтримували веселий настрій підчас усієї подорожі…
Чи чули ви колинебудь як гуркотять сім моторів воднораз?
Чи звернули ви увагу на те, що повітря кублиться навкруги корпуса літака, звивається в незримі спіралі і одчайдушно кидається назад, б'ючись об крила та хвіст аеропляну? Дехто почав затикати вуха, а батрак із Полтавщини Северин Микола просто занімів од подиву.
Уявіть шановні читачі й читачки! Чи могло бути щось інше з Севериним, коли він, узятий з поля, з радгоспу вперше поїхав залізницею, вперше побачив трамвай, і вперше опинився перед дивовижним створінням епохи — аеропляном?
Він поглядав то на той літак, то на інший і з розкритим ротом усвідомлював собі, що напевне він не спить і щипати себе не треба, бо це найсправжнісінька дійсність. Його постать застигла в двадцятьох метрах од ланки літаків і напевно б стояла з півгодини непорушно, коли б до нього не підійшов репортер «Комуніста» художник-карикатурист тов. Я. Бєльський.
Кашкет напинався на голові Северина. Вітер, знятий пропелерами, одчайдушно притягав до себе всі речі, і коли б не Бєльський, кашкет Северина сам би проаероплянив перед здивованим натовпом комсомольців, став би предме-
