— Хто полюбив повітря, той до самої смерти не покине його. Він буде любити його, як батьків, а може й більше. Думки про блакить опанують його назавжди і людина може стати розкиданою, неуважною. От, прикладом, згадаємо про професора Жуковського, основоположника аеродинаміки, першого світового вченого в галузі авіяції. Коли б не теоретичні роботи Жуковського, Лілієнталь, що перший в світі полетів на апараті важчим за повітря, не мав би такого успіху наприкінці XIX століття. Всі вчені і авіятори Европи та Америки в XIX і XX столітті користувалися з наслідків праці Жуковського. Так от — кілька слів про життя цього вченого. Він ніколи не міг сам пройти вулицею і часто не знав де ж він живе.
Одного разу без асистента, що завжди супроводив його з університету до дому, він переходив вулицю. Захоплений думками про повітря, він зупинився посередині, забув, що йому треба перейти і попростував трамвайними рейками. В Москві рух великий. Позаду йшов трамвай. Вагоновожатий уважно стежив за шляхом і тому сильно подзвонив у тамбурі. Професор не звернув на це жадної уваги, навіть не оглянувся. Трамвай наздогнав його і пішов за ним, немов провожаючи. На вулиці зчинився великий дзвін. Професор не покидав колії, трамвай скажено дзвонив.
Але що Жуковському до життя. Він захопився одною з проблем аеродинаміки. І таким чином на одному з московських майданів через цього палкого повітряного ентузіяста зупинилося шість трамваїв. Безумовно, його вилаяли б і потягли в міліцію, та глянувши на його півторааршинну бороду і могутню голову, люди просяклися пошаною і залишили його на самоті…
Нікітін зупинився, перекинувся з Позеном кількома словами і теплим поглядом пірнув у чисте ранкове небо.
