30 душ добре відпочивши, полетіли на Тифліс. Тепер їх зустрічали там з комсомольським піднесенням, з молодечим запалом.
А ми, п'ятеро відсталих, погодили з Юрашеком годину завтрашнього виліту, взнали де літунський гуртожиток і пішли блукати понад морем. Ми полетіли б у той день, та Юрашек не був певний, чи ми встигнемо долетіти до ночі.
— Машина «Меркур» — чудова, одна з кращих у світі! Та не знаю чи в сьогоднішніх обставинах із противним вітром ми встигнемо долетіти до Тифлісу за три години. Лише Калінінська машина може рівнятися з «Меркуром», хоча вона має малосилий мотор порівняно з «Меркуром», — замість 500 тільки 260! Як нам відомо, «К–4» пролетів в оцій експедиції Харків–Тифліс за 10 годин і 15 хвилин чистого льоту…
Морські хвилі лагідно котилися на берег, ніжно плескалися об гальку. Море розмовляло з суходолом своєю невивченою мовою. У далині стояв вечірній сутінок, надпливала байдужа хмарина і займала сонце у свої обійми. На березі було тихо й спокійно.
Позаду на високому березі купчились курортні будинки. Поміж них над їхніми дахами виструнчувались оксамитні кіпариси, спадаючи на згорнені зелені прапори.
Навколо пашило вогкою красою моря й Кавказької Рів'єри.
Роздольний гомін хвиль, як поетична казка вічної природи, бренів понад просторами, і ми слухали, як зачаровані, величну мелодію соковитого шуму…
