збирається відвідати надхмар'я. Це делеґат з Артемівського. Широкий у плечах, з вузлуватими руками, у засмальцованому, але ще пристойному, піджаку, він прийшов із копальні й готується злетіти вгору так само, як щодня злітає вниз.
Інші вдягнені тільки в плащі або в піджаки. Вони не бояться холоду, а навпаки, передбачаючи спеку в Тифлісі, починають дискутувати з Михайленковою.
Друга делеґатка — робітниця Канатки Тищенкова — низенька, моторна дівчина, підтримує Михайленкову й доводить хлопцям, що дівчина так само витримає польот, як і хлопець.
— Казали на виробництві, що дівчина, як курка, літати не може, але ми вдвох доведемо, що не боїмося ні чорта, ні диявола, ані повітря. Хай хтось каже, що літати страшно. Для нас це дурниці!
І дійсно, вона має вигляд сміливої, одчайдушної дівчини, що безперечно витримає всі пригоди польоту. Скептиків серед делеґатів майже нема. Навпаки, кожний питає у Ісаєва, чи літав хто небудь із присутніх, а коли літав, то як почуває себе людина на височині, одірвана від рідної матері-землі.
Усенко, комсомольський поет, обзивається й тихим голосом розповідає про свій одеський рейд. Частина хлопців звертається до мене й просить розповісти про тогорічний польот «К-4» навкруги Кавказького хребта, що в ньому я брав участь. Помітно — всі бажають якозмога швидше отримати мінімум авіо-знань.
Ось делеґат Левицький, робітник «Серпа і Молота» в'юнкий, цікавий хлопець, що зачаровує делеґатів своїми оповіданнями, а за свою одчайдушність та моторність, отримує товариське прізвище «Старого Рубаки». Він симпатичний і ориґінальний, і тому його обличчя одбивається в пам'яті назавжди.
