Ця сторінка вичитана
Та не дай лиш мені втопитись в тих водах, де шал причаївся,
Не дай лиш втопитись, як Ніцше, погорджувач юрб.
Ні, знов на поверхню повставши,
Я піду й ноги свої обіпру на скелю.
ПОХОРОНИ
Можна подумать, що мертві ховають живих, а не живі мертвих,
Дивлючись, як похорони провадимо ми…
Тьху! аж серце моє хорує!
Будь ласка, коли я сконаю, знайте, що сам я здатний за себе подбати
І що подорож та є моя, а не ваша:
Візьміть ви тоді непотребство, що я по собі залишив,
І хутко й тихцем спаліть його.
ПО ДОРОЗІ В ПЕКЛО
Я такий щасливий ці дні,
Що скоро мене таки випхнуть із неба, без сумніву!
Довге було падіння Сатани,
А прибуття — похмуре, неприємне.
