Перейти до вмісту

Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/158

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Боже, ти не можеш знати про це горе,
Ти у твоїм повнім ясносяйва небі
Стежиш собі все шугання метеорів,
У теплі, із сонцем поруч при потребі.

Боже, якби навіть місяць устромився
В твою шапку замість лямпки при роботі[1],
І тоді б ти скоро навіть сам втомився
Під землею, тут, у мороці та сльоті.

Тут над нами чорно, днями, як ночами,
Тільки вагонетки в русі що не крок.
Боже, як пеклуєшся хоч трохи нами,
Кинув би ти з неба жменьку нам зірок!


РЯДКИ ДО ПОМЕРАНСЬКОГО ЩЕНЯТИ,
ОЦІНЕНОГО В 3.500 ДОЛАРІВ

Часто, як я надривався й потів,
Риючи десь там у бруді канаву,
Думать про тебе я нишечком смів,
Тебе й твоє все багатство та славу.

Постіль у тебе — ніжний єдваб;
В тебе лакеї на кожному кроці.
Є лікарі, якби трохи заслаб,
Здохнеш — так маєш попів при боці.

 
  1. Американські шахтарі мають в шапках лямпки.