Салдате, салдате, дивися на нас
Й смійся з нещасних бійців, що ввесь час
Б'ються все далі, хоч кожний майдан —
Свідок їх смерти, поразок та ран.
Смійся ж над нами, немає бо днів,
Щоб ми не вертали побиті з боїв,
Бо справи ніколи ще ми не кінчали,
Бо війни усі ми свої програвали.
Прапори гордовиті мають вздовж вулиць. |
Нуда, Джім пішов — ви не чули про те?
Він б'ється десь на війні.
Йому там «надії вітчизни» нести,
Нужду ж переносить мені.
Джім вештатись любить — як сталась війна,
Він сам піти забажав:
Еге ж, таки всидіти в хаті, якраз,
Такому хлопцеві жвавому.
Звичайно, робота у мене важка
Та й діти ще зовсім дрібні,
Але я на Джіма не серджуся, нє —
Лиш заздрісно просто мені.
Йому там, на фронті, на все наплювать,
Про що він там дбає, той Джім?