Хоч там і гармидер, і галас, і грюк,
Та я б помінялася з ним.
Це ж його все звеселяє й п'янить —
Музика й дим гармат;
Коли ж там пальба, так для нього воно
Ніби гулянка чи жарт.
О, це ж їх тільки підносить, міцнить —
Ті зойки й дике виття;
Бажала б я виклики чути оті.
Перучи сусідське шмаття…
Аж смішно, як воно склалося все —
Життя чудернацька річ —
Щоб нашу халупу так-сяк зберегти,
Працюю я день і ніч;
А Джім десь ганяє на півдні собі,
I зовсім не зле йому там,
Немов отой Каїн, вганяє свій ніж
У глотки чиїмсь батькам.
На те ті мужчини й існують, — чи нє?
А мені гарувать та робить,
Аж доки набридне кривава гульба
Й додому Джім прибіжить.
«Моліте бога, бо від нього благодать;
Моліть його, долішні всі дихання.
Що-ранку милости нові спадать
На нас не устають, немов роса та рання».
