Цю сторінку схвалено
Поткнулись ми с твоіми репъяхами,
Та в них один хиба верблюд смакуе.
Шкода малих магнатами лякати,
Що кров людзьку, мов упиряки, ссали.
Регочецьця дітвора и з рандарства,
Що козаків держало під патинком,
А по церквах «на славній Украіні»,
Мов по шинках, бряжчало талярами.
Не йме вже віри и кобзарським сьпівам,
Що в них себе пъяниці прославляють,
Порізавши людей трудящих, чесних,
Або в ясир попродавши Татарам.
***
Нам сором, а тобі, стара, байдуже:Ти знай свое дрібній темноті плещеш.
Плещи: бо сьвіт не перебуде дурьнів,
Котрі таких казок охочі слухать.
Туманити людей ти й не хотіла б,
Та се така твоя брехлива правда.