рушницею вже відшукує наш слід, а може вже знайшов і йде.
— Але ж на що? Та ж люди прогнали мене. Чого ж їм ще треба? — зауважив Моуглі.
— Ти людина, маленький братіку, — сказав на се Акела. — Не нам, вільним ловцям, поясняти тобі, що і для чого роблять твої брати.
Тільки що вовк встиг одсмикнути лапу, як зненацька ніж Моуглі глибоко застряв поруч з ним. Моуглі кинув ніж так несподівано, що рух його був би непомітним для людського ока, але ж Акела був вовк, а відомо, що навіть собака, який не дуже вже відріжняється від свого предка, дикого вовка, встигає прокинутись і відскочити на бік, перш нїж наскочить на нього колесо від воза.
— В другий раз ніколи не говори одночасно про людей і про Моуглі, — промовив Моуглі спокійно ховаючи ніж.
— Ух! ну та й зуб гострий, — зауважив Акела, обнюхуючи землю в тому місці, де застряв ніж, — але життя між людьми попсувало трохи твої очі, і скорість твоїх рухів. За той час, поки кинув ніж ти, я встиг би убити козу.
Раптом Багіра скочила, витягла шию вгору, приснула й завмерла на місці.
Сірий Брат зараз вже встав за нею і відійшов трохи вліво, щоб бути проти вітру, а Акела відскочив геть далі, припав до землі
