не бачив подібного сліду. Він каже, що стомився вже, — переказував Моуглі.
— Спочине, поки натрапить на слід, — байдужо зауважила Багіра, бігаючи кругом дерева у великім задоволенні з тої гри, яку всі вони зараз провадили з чоловіком. — Ну, а тепер що робить та худа штучка?
— Або їсть, або пускає з рота дим. Люди завжди щось роблять своїм ротом, — відповів Моуглі. Обережні мислівці побачили, як старий Булдео набив тютюном люльку, запалив її і постаралися гарненько запам'ятати пах тютюну, щоб, коли доведеться, пізнати по ньому Булдео навіть уночи.
На стежці з'явилася невеличка купка вуглярів. Звичайно, вони наблизилися до Булдео; бо слава про його лунала скрізь, як про найкращого мислівца. Всі вони сіли і почали курити. Багіра і инші звірі підійшли ближче і почули, як Булдео з ріжними брехливими додатками почав оповідати історію про Моуглі, чортячого сина. З його слів виходило, що Шер-хана убив він, Булдео, а Моуглі перекинувся у вовка і боровся з ним од самого півдня аж до вечора, а потім знов перекинувся на хлопця і заворожив рушницю Булдео так, що куля, котрою цілив він на Моуглі, убила одного буйвола, що належав йому, Булдео. І от тепер селяне, вважаючи його за найкращого мислівця на всю округу,
