чи людина чи привид, чи вовк з нетрів — я йму тобі віри.
— Він злякається, як почує спів моєї родини. Ти ж зрозумієш, що то значить. Ідіть і не поспішайте, ніякої потреби немає поспішати. Ворота замкнені.
Месуа ридаючи припала до ніг Моуглі.
Він хутко відвів її і затремтів.
Тоді вона припала до його грудей, голублючи всякими словами, які тільки знала.
Чоловік її сумно подивився на степ і промовив:
— Як тільки пощастить мені дістатися до Канхивари та примусити анґлійців вислухати мою скаргу, то я буду домагатись суду над брамином, дідуганом Булдео і рештою і знищу все село. Дорого вони заплатять мені за нескошене поле, за ненагодованих верблюдів. Я буду вимагати правди.
Моуглі зареготався.
— Не знаю, що то таке правда, але… приходь сюди, коли почнуться дощі і побачиш, що лишиться тут.
Вони пішли в напрямку нетрів, а Вовчиця вискочила з трави.
— Йди слідком за ними, — сказав Моуглі, — і доглядай, щоб не було їм перешкод. Сповісти про се всі нетрі. Хотів би я, щоб ти покликала Багіру.
Почулося довге грубе виття. Моуглі поба-