— Се мені байдуже. Тепер я знаю головний вислов для нього. Попрохай його прийти до Моуглі жабеняти. Коли він не зверне уваги на мої перші запросини, то скажи йому, що я прошу його зайти побалакати про спустошення степів Буртпора.
— Спустошення Буртпорських степів, — сказала кілька разів Багіра. — Піду. Найгірше, що може з сього бути — се те, що Газі розгнівається, а за те, щоб довідатись про вислів, якого послухає Мовчазний, я б не полювала цілий місяць.
Вона пішла, а Моуглі почав з завзяттям стромляти свого ножа в землю. Моуглі не доводилося ніколи бачити людської крови до того часу, поки не побачив її, а ще важніше поки не відчув паху її на Месуа в тих місцях, де стягали тіло мотузки. А Месуа була до нього ласкава, і Моуглі настільки міг любив Месуа так, як ненавидів решту людей. Та хоч ненавидів він людей за їх жорстокість, язикатість і страхопудство, а все-таки ні за що в світі не зміг би вбити людину і почути ще раз паху людської крови. Він намалював собі плян простіший і усміхнувся пригадуючи, що Булдео сам навів його на сю думку одним своїм оповіданням.
— Дійсно се головний вислів, — шепнула йому над ухом Багіра, що якраз повернулась. — Вони паслися коло річки і в ту ж мить по-
