Коа в своїй новій роскішній одежі, почали боротись, мудруючи один перед другим. Звичайно, для Коа було б за играшку розчавити вмить десяток таких, як Моуглі, але бавився він обережно, не пускаючи в діло й десятої частини своєї сили. Як тільки Моуглі зріс і зробився остільки кріпким, щоб переносити не занадто делікатне поводження Коа, пітон навчив його сій забаві; а се в значній мірі мало вплив на його зручність і гнучкість усього тіла. Иноді Коа обхоплював своїми рухливими кільцями все тіло Моуглі, аж по самісеньку шию, а хлопчик умудрявся визволити хоч одну руку і вхопити пітона за шию. Траплялося, що Коа піддавався, і Моуглі раптом кидався до нього, щоб вхопити за кінець хвоста, що шукав пенька або скелі для того щоб обпертись. Притулившись один до одного головами, гойдалися вони з одного боку в другий, чекаючи зручного мента, а потім раптом чудова група, що нагадувала собою статую, перетворювалася у вихор чорнобурих кілец та рук і ніг хлопця, котрі то підіймалися, то падали.
— Ну, тепер оттак! Оттак! — казав Коа, показуючи, як треба давати стусани, і бив головою так хутко, що навіть метка рука Моуглі не могла захиститись від тих стусанів. — Диви! Я доторкнусь до тебе в сьому місці, маленький братіку! і в сьому, і в сьому!
