Та що ж, в тебе руки нотерпли, чи що? Ось тобі ще раз!
Забава кінчалася завжди однаково. Кой починав занадто вже підкидати головою хлопця. Моуглі ніяк не міг захиститись від такого нападу, а про те й Коа казав йому, що дарма й сили на се тратити.
— Доброго полювання! — прошепотів нарешті Коа, як се звичайно він робив; засапуючись та сміючись хлопець полетів за кілька кроків геть від Коа. Він схопився з повними руками трави і пішов разом з Коа до улюбленого місця, де купався мудрий полоз: до глибокого чорного озера, оточеного скелями, та старими з кублами деревами, що схилялися до самої води.
Хлопець, по звичаю нетрів, тихо без шелесту поринув у воду і так само тихо виринув коло протилежного берега; там він перекинувся на спину, заклав руки під голову і почав дивитись на місяць, що сходив з-за скель, та бив ногами по тому місці, де місячні проміння надали на воду. Коа своєю гострою головою прорізував воду як бритвою, нарешті доплив він до Моуглі і поклав йому на плече свою голову. Обидва лежали спокійно і роскошували серед холодної води.
— Як гарно! — сонним голосом промовив Моуглі. — А отже в такий час людська родина, остільки я пригадую, лягає на тверді
