вага буде на її боці і що вона буде битись на смерть. А тому він з мурчанням виліз з проходу, а потім, одійшовши геть, закричав:
— Кожний пес сміло гавка в своєму дворі. Побачимо, що скажуть звірі про се вигодовування людських дітей. Вона моя і рано чи пізно не мине моїх лап. Ух, ви розбійники з волохатими хвостами…
Вовчиця, захлипуючись від злости, кинулася знов до дітей, а Вовк зауважив:
— Воно Шер-хан каже діло. Дитину треба показати всій нашій родини. Ти постановила лишити її у себе, мати?
— Лишити її у себе! — нервово відповіла Вовчиця. — Вона прийшла до нас голісінька, сама, серед ночі, голодна; а проте вона не боялася! А той кривий чорт убив би її і втік би назад до Вайн-Ганги. А тутешні селяне почали-б мститися над усіма нами і полювали-б по всіх наших притулках! Лишити її коло себе? Авже-ж, лишу. Лежи спокійно, жабеня. Ти будеш Моуглі, дам тобі йменя Моуглі, як жабеняті, і настане час і ти почнеш полювати за Шер-ханом, як він тепер полює за тобою.
— Але що скаже ще наша родина? — зауважив Вовк.
В законах нетрів постановлено, що кожний вовк, як одружиться, то може відділитись від своєї родини; але коли діти його виростуть та-
