кими, що вже зможуть триматись на ногах, він мусить привести їх на раду родини, що збірається що-місяця в місяшну ніч, щоб вона їх бачила. Після таких оглядин вовченята можуть іти куди хотять, але ніхто з дорослих вовків не має права вбивати їх, поки не вб'ються вони в силу і не почнуть полювати за сарнами.
Вовк дочекався коли його діти підросли, і в ніч, призначену для ради, повів їх, Моуглі і Вовчицю на скелю Ради, — на вершок гори, де могло поміститись щось з сотню вовків. Голова родини Акела, був великий сірий самітний вовк, найрозумніший і найсильніший між вовками; він давно вже прийшов сюди і лежав на самому вершечку, простягтись на ввесь зріст. Нижче сиділо більш сорока вовків ріжного зросту і масти, починаючи від мурих і вже посивілих од старости, і кінчаючи темними трьох-літками. Самітний вовк керував родиною вже на протязі року. В часи своєї молодости він двічі попадався у вовчу яму, а раз його так били, що він аж зомлів, і всі лічили його вже мертвим. Таким чином, він з власного досвіду знав про звичаї людські.
Діти борюкались і бавилися одно з другим в середині кругу, де сиділи їх батьки та матері. Часом хто-небудь з дорослих підходив до того, або иншого вовченяти, уважно дивився на нього, а потім тихенько повертався
