— Напився ти?
— На сьогодня, досить.
— Ну, то тікай геть звідси. Воду треба пити, а не каламутити. Тільки кривий тигр може розмовляти про свої права в той час, коли… ми всі — і люди і родини нетрів — однаково страждаєм. Чи викупався ти чи ні, а проте іди геть до своєї нори, Шер-хане.
Останні слова прогули, як грім, і троє синів Газі подалися трохи наперед. Але се було зовсім зайвим. Шер-хан пішов геть собі, не насмілившись навіть загарчать. Він знав, як і всі инші, що все таки головою всіх нетрів єсть Газі.
— Що то за право, про котре говорив Шер-хан? — спитав пошепки Моуглі у Багіри — Завжди сором убивати людину. Так каже наш звичай. А Газі сказав…
— Спитай сам його, маленький братіку, а я не знаю. Чи має він право чи ні, а коли б не заговорив Газі, то дала би я йому чосу. Прийти до Скелі Мирової, після того, як тільки що вбив людину, і похвалятися тим, — се може робити тільки шакал.
Моуглі почекав з хвилину, щоб насмілитись — ніхто не любив звертатись з запитаннями до Газі, — а потім гукнув:
— Що то за право, Газі, про котре говорив Шер-хан?
Населення нетрів дуже цікаве до всього, а
