тано. Він бився головою об землю, розгрібав її лапами і кричав: »Згадай, що я був колись головою над нетрями! Не забудь мене, Са. Хай діти мої згадають про мене і дізнаються, що був час, коли не знав я ні сорому, ні страху«.
»Одно я можу зробити для тебе на спомин того, що ми з тобою були свідками, як складалися нетрі«, — відповів Са. — »На одну ніч що-року все буде так, як і було до вбивства оленя… для тебе і для твоїх дітей. В ту ніч коли хто-небудь з вас зустріне голого, — його звуть людиною — то не ви, а він буде боятися вас, тигрів, ніби то ви й тоді будете головами над нетрями. Будь милосердним до нього в ту ніч, повну для нього жаху, бо ти сам знаєш, що то значить жах«. — »Я з того задоволений«, — сказав Перший Тигр. Та коли після того прийшов він до річки, щоб напитись, і побачив у себе на спині і по боках чорні смуги, то згадав, як прозвав його голий, і скипів гнівом. Цілий рік прожив він серед болот, чекаючи, коли Са виповнить те, що обіцяв. Нарешті настала ніч, коли Місяців Шакал (Венера — вечірня зірка) перебував далеко від нетрів. Він зрозумів, що прийшла його ніч, і пішов до печери, де жив голий. Все сталося, як обіцяв Са. Голий тремтів від жаху і, побачивши Першого Тигра, впав на долівку, а тигр кинувся і вбив його. Він гадав, що в нетрях живе тільки одна людина, і що
