вбивши її, він знищив жах. Він гордо стояв над мертвим ворогом і гучним ревом сповіщав про свою перемогу, як ось почув, що йде Са, почув голос Першого Слона, схожий на той, що ми чуємо тепер…
Над засохлими, опаленими горами розлягалися згуки грому, блискала блискавка, та дощу не було.
Перший Слон чув сей голос і от що він сказав: »Так ось воно твоє милосердя!« Перший Тигр облизнувся і сказав: »Ну, то що ж? За те я вбив жах«. — »Ах, сліпий ти дурню«, — відповів Са. »Ти зняв кайдани з смерти і вона тепер піде слідком за тобою, до самої твоєї смерти. Ти навчив людину убивати«.
Перший Тигр не переставав стояти на своєму: »Він без рухів, як і той олень. Жаху більше нема і я знову можу стати суддєю в нетрях«.
»Ніколи звіри з нетрів не прийдуть на суд до тебе«, — відповів Са. — Ніколи не підуть вони слідком за тобою, не будуть спати коло тебе і пастися коло твого лігва. Тільки жах буде слідкувати за тобою і ранить тебе невидимо для тебе самого. По його слову земля буде розсідатись під тобою, ліани обів'ються кругом твоєї шиї, а дерева кругом тебе виростуть так високо, що ти не зможеш перескочити через них. І, врешті, людина здере з тебе шкуру, щоб закутати нею своїх дітей,
