як нечутно ломати сухе гілля; що треба казати диким бджолам, як полізеш до їх вуліків, що висять на дев'ять сажнів угорі на деревах; що сказати Манґу, летючій миші, коли вона прокинеться в південь, і як попережати, перед тим як стрибати в воду, водяних гадюк, що живуть в озерах. Крім того, Моуглі навчився викликам звірів, що не належали до його родини. Кожний звір, котрому довелося б полювати в чужих володіннях, мусить той виклик повторювати голосно до того часу, поки не почує відповіді. Виклик той вимовляється так:
»Дозвольте мені тут пополювати, бо я голодний«. А відповідають звичайно так: »Полюй, але не для забави, а тільки для їди«.
Тепер ви розумієте, яку силу доводилося вчити Моуглі, щоб твердо знати, і треба признатись, що йому страшенно остогидло повторювати одно та й одно по сотні разів. Але Балу вимагав від нього більш, нїж від инших учнів, і коли Моуглі не знав добре задань, то Балу поштував його добрими стусанами.
Одного разу, коли покараний люто хлопець втік від нього у великому гніві, Балу сказав Багірі:
— Через те, що він людська дитина, то й мусить вивчити всі закони нетрів.
— Але поглянь, який він маленький! — почала суперечити чорна пантера, котра на-
