— Ми не можемо ждати тебе; ходи за нами, Балу. Я і Коа мусимо поспішати.
— Чи з ногами я чи без ніг, але у всякому разі від тебе не відстану, хоч ти і чотирі ноги маєш, — відрубав коротко Коа. Балу спробував бігти за ними але-ж захекався і мусів сісти. Отже вони пішли сами, умовившись, що Балу прибуде до міста пізніше. Багіра, підплигуючи, подалася наперед. Коа мовчки поліз за пантерою; і не відставав від неї. Коли вони прийшли до гірського потоку, то Багіра випередила його: вона перескочила, а він мусів переплисти, при чім весь він сховався під водою, тільки вистромив голову, та невеличку частину тіла. Але по сухому він знову догнав її.
— Одначе, — сказала Багіра увечері, — ти митець ходити.
— Я голодний, — відповів Коа, — а ще й те тут важить, що вони взивали мене рябою жабою.
— Червяком, — земляним червяком, а до того ще й рудим.
