щиро брав ся до своїх мизерних школярських вправ, і що так по ярмарковому вигукував про себе, втеряв, проте, свою педантичну невинність.
Боротьба нїмецької, а надто пруської буржуазії проти февдалів і абсолютного королївства, одним словом, лїберальний рух — став поважнійший.
«Справжній» соціялїзм мав таким чином бажану нагоду виставити проти полїтичного руху соціялїстичні вимоги, мав нагоду посилати традіційні прокльони лїбералїзмові, представницькому правлінню, буржуазній конкуренції, буржуазній волї друку, буржуазному праву, буржуазній волї і рівности, він мав нагоду проповідувати народнім массам, що вони в цім буржуазнім рухові нїчого не здобудуть, а навпаки усе погублять. Нїмецький соціялїзм до речі забув, що французка критика, — невдалим відгомоном якої він був, — мала на думцї сучасне буржуазне суспільство з відповідними до його матеріяльними умовами істнування і відповідною полїтичною констітуцією, тоб-то як раз ті обставини, про здобуттє яких в Німеччині тільки була мова.
Він був для нїмецьких абсолютних урядів з їхнєю дружиною попів, шкільних учителів, дідичів і бюрократів — за добре пугало проти грізно виступаючої буржуазії.
Він був солодким додатком до гірких ударів
