— Нехай тобі Бог віку продовжить! Щоб твоя рука не знищала, хилих підпирати, моя добродїйко, моя сизенька. Се-ж ти менї великдень зробила, мов красне яєчко подала…
І ще щось дїдусь ласкаво прикладав, да я боржі пішла далї.
Швидко збігли сї пять років, як я була в сьому саду, і нагодившись подивувалась. Вбачаю: із за горізонту темного, вже зниклого саду випливає зьвізда й озаряє сей сад новим культурним сьвітлом і оживотворяє новим життєм те, що оджило, струхло — зробило своє…
Дивно, як воно робить ся: росте, жевріє все під божим натхненнєм. Люди керують, працюють під надихом всесильного могучого перста. Тепер тут рай. Все оживотворилось. Так як сьвіт послї темряви. Усюди пройшла культурна, осяйна розумом рука. На шести десятинах усе подїлила на частки і культівувала всяку ростину. Молоді прививки яблунь, друга частина груші, третя вишнї, сливи гуком їх насаджено. Там ягодник, там кущі малини 12-ти сортів, крижовник, смородина, порічки, усе підрізане, підстрижене, а що поранене, то змазане мазю й убінтоване стяжкою і підперте. Там парники з росадою з городини і цьвітошні. Округи дому квітовник мов веселкою обвитий ріжного колїру. Всяка ростина, всякий кутик охолений, щиро любовно — мов коло живої душі упадали. Тут же виноград і пасїка. В хатї все порядно. Біблїотека і хороші підручники по господарству всяких галузий: по хлїборобству, по садоводству, огородництву, пчоловодству роздаєть ся для читання учням для практичного розвою за для посївів і розпашки залежі. А иньшим за для духовної і моральної тиші з хорошим напрямом.
Під'їзджаючи до будинка „Школи садоводства“ з переднього фасаду ви бачите квітовник, красиво обкружаний ґазоном і живоплотами, з великим смаком. Можна думати, що се кусочок столичної дачі, тільки з тією ріжницею, що там садовники майже все своє життє на се покладають, а тут їх природа пестить, усьміхаєть ся, і підкріпляє. По стїнах пнучі рожі як виноград деруть ся. Ростуть рожі деревцями з плакучим гиллєм, висотою в півтора аршина, а в горі шатром віти спускають ся і маленькі рози жмутами штук по десять в купі звисають у низ. Залюбувати ся можна… радісно подихає всяка ростина пахощами, веселим життєм, повна соків.
Видно, що тут гуком копошать ся і культивують землю працюючи й орошаючи її з запомогою сонця і роси. Сила велика! Всякий крок землї вихіснуваний, а колись не те було!
