Тільки на запорозку Сїч не могли пани сягнути, — там собі козаки вільно сидїли. З Запорожцїв був і славетний гетьман Петро Конашевич Сагайдачний. Чоловік се був учений, розумний, добрий вояка і добрий лад умів дати всему. За єго гетьманованя козаки вбили ся в велику силу, пани бояли ся їх зачіпати, і ввесь час поки гетьманував Сагайдачний, Польща жила в згодї з козаками. Сагайдачний міг давати Українї добрий лад. Православна віра тодї зовсїм під'упала на Українї, не було нї митрополита, нї архиреїв — пішли на унїю і висвятити нових не було кому. Унїяти чинили що хотїли. Сагайдачний закликав до в Київа грецкого патриярха Теофана і той висвятив єму митрополита Йова Борецкого та шість архиреїв у ті єпархиї, де були унїяти. Багато повідбирав він в унїятів тих земель, які вони пограбували, відняв у них стародавний київский Софійский собор. Був він чоловік учений, сам дбав про просьвіту людску і дав багато грошей та добра на школи. Панам волї не попускав, обороняючи народ. Від Турків теж відбивав ся добре, зруйнував у Кримі турецкий город Кафу та й визволив там багато невільників. Побивши, вкупі з польским війском, Турків під Хотином, він здобув ся там тяжких ран і, вернувши до дому, помер 1622. року.
Після Сагайдачното погіршало нашим. Свою віру й просьвіту боронили таки братства й новий митрополит київский Петро
