Могила. Сей Могила заводив школи, посилав хлопцїв учити ся в чужі землї, щоб наші люди були вчені і могли себе наукою боронити.
А козакам погіршало. Умер Сагайдачний, нїкого вже було панам-Ляхам бояти ся, — почали вони ще гірше знущати ся над народом, почали знов утискати козаків. Знову зняла ся крівава завірюха, почали ся бунти, кріваві повстаня. Повставали козацкі гетьмани Тарас, Павлюк, Остряниця, та нїчого не могли вдїяти. Народ стогнав у неволї, а пани роскошували. Пишний край була наша Україна, і була вона раєм панам, а пеклом робучому україньскому народови.
Та не міг народ до віку терпіти таке лихо. Року 1648-го спершу козаки, а тодї й увесь народ підняв ся проти польского панованя за приводом чигириньского сотника Богдана Хмельницкого.
Богдан Хмельницкий був давний вояка, бив ся не раз у бою, був і у неволи турецкій. Сам був чоловік розумний, добре вчений, ще й хитрий. Польскі пани єго тяжко покривдили й закинули в тюрму. Він утїк, кинув ся на Сїч, — Запорожцї пристали до него. Він поїхав до кримского хана просити в него помочи, — той дав єму війско татарске. Тодї рушили на україньскі городи. Де вони йшли — скрізь горо-
