ницкий і на те згодити ся. 8. сїчня 1654-го року Хмельницкий з козацкою радою в Переяславі пристав під захист московского царя. Умови на яких Україна мала жити з Москвою, були такі: Україна мала бути цїлком самостійним краєм з усїма своїми вольностями й правами; анї цар, анї московскі пани не могли мішати ся в україньскі справи, не могли переміняти на Українї ладу, не могли порядкувати в нас. Гетьман міг мати справи з державцями инших держав і приймати від них послів. Гетьман мусїв платити що-року цареви данину, але збирав єї сам, а Москалї не могли того робити. Цар-же обіцяв боронити Україну своїм війском.
Пристаючи до Москви, Хмельницкий з своїми прихильниками думав собі так, що одновірна з Українцями Москва не буде до України така лиха, як паньска Польща. Одначе дуже швидко виявило ся, що між Україною та Москвою була велика ріжниця.
Повстанє Хмельницкого вигнало з України все паньство. Панів більше нїгде не було, не було і паньских земель, анї паньских підданих. Усї люди були вільні. Посполиті люди, або мужики-селяне, сидїли собі на своїй землї вільними хлїборобами та робили хлїб; усї свої справи порядкували своїм громадским присудом. Міщани ремесникували або торгували, живучи також
Нар. бібл. ч. 16.
3
