під своїм правом і присудом. Козаки служили у війску, мали землю, або часом яке ремесло чи крамарство і правували ся своїм козацким звичаєм. Скрізь старшина, начальники були виборні: громади сїльскі вибирали своїх отаманів та судіїв, міста — лавників та райцїв, що давали лад городским справам та судили суд. Козацтво також вибирало собі свою старшину; сотників, полковників, судиїв та иньших і над усїми найстаршого — гетьмана. Гетьман порядкував усїєю Україною, слухаючи поради козацкої старшини; в важних випадках збирано на раду свою козацку громаду. Запорозка Сїч ся й зовсїм була на волї, роблячи все так, як хотїла, на своїх степах. Попівство було також виборне: громади вибирали собі попів, яких хотїли, а архиреї тільки висьвячували їх, як піп громадї був не до вподоби, то вона й скидала його; архирей, митрополит так само були виборні. Увесь лад на Українї був такий, шо сам народ порядкував своєю справою.
Зовсїм инший лад був у Московщинї. Там народ не мав нїякого права, — він стогнав у неволї і робив паньщину гіршу, нїж наші попереду робили на своїх панів. Виборного начальства не було. Цар порядкував усїм як хотїв, сам наставляв скрізь старших начальників, а ті начальники — менших. Усї сї начальники-пани тяжко кривдили народ, обдирали його, мордували робочих людей. У Московщинї була воля у па-