з народом і проміж себе за маєтки, землї та за всяке инше багатство. Бачивши те, простий народ думав собі, що вже від цих козацьких панів не буде єму добра, а мав таку надїю, що цар з Москви дасть добрий, лад, визволить людей.
Де-далї все не кращало, а гіршало. У Москві зацарював цар Петро Первий. На Вкраїні був тодї гетьманом Іван Мазепа. Цар Петро поводив ся з україньским народом так, мов би ввесь той народ був єго кріпаком, невільником. Він порядкував козацким війском як своїм, раз-у-раз посилаючи єго в далекі тяжкі походи, силував козаків до важкої роботи; московскі начальники знущали ся з козаків, кривдили їх і утискали; московскі воєводи, московске війско тисли народ, кривдили єго, грабували. Так важко було жити Українї, що старий гетьман Мазепа не витерпів, почав відбивати ся від Москалїв, закликавши на поміч шведского короля Карла XII. Та Мазепа був з того значного казацтва, що панувати хотїло над народом, і народ не поміг гетьманови. Петро побив року 1709-го Мазепу й Карла і став мстити ся на Вкраїні за повстанє, мордуючи великими муками та караючи на смерть людий. Тепер уже цар Петро був пан на Українї, що хотїв, те й робив. Найбільше мордував тим, що забирав козаків на чужину на тяжку роботу,
