дуже далеко, але будеш ходити поза місто до поблизьких господарів і будеш приглядатися, як то Німці господарять, щоби й ти так навчився. Сей пан — показуючи на господаря дому — буде тобі заступати мене. Він всьо тобі покаже, скрізь обведе тебе. Його маєш слухати як мене самого. Памятай лише, щоби ти був чемний і вчися добре. До церкви маєш мені ходити що неділі і свята. Тут є також наша церква, як я тобі показував. А до дому вернеш аж тоді як скінчиш школи“.
Дмитро остовпів як йому батько сказав, що аж тоді верне до дому. Малий розплакався. Але Теофіль на це не зважав, лише ропращався з ним і з господарем дому, поручив горячо сина його опіці і вернув назад до Галичини.
Малий Дмитруньо швидко скінчив нормальну школу і перейшов до гімназії. Учився дуже пильно і так добре все понимав, що професори подивляли його талан і дивувалися, як проста селянська дитина з Галичини може бути така понятлива. Своєю наукою випереджував навіть самих віденських учеників. До батька писав що місяця. Теофіль як одержав перше письмо від сина, держав його аж до неділі. В неділю пішо з до пані Саборської і просив її, щоби йому перечитала.
В 1863 році стала знова рухавка. Тоді Поляки зробили повстання проти Москалів. Що-
