робили на панськім. Не вільно було навіть випрямитися та відітхнути, бо канчук висів над ними. Прийшовши вечером до дому, падали з ніг від утоми. Але своє збіже перестигало на полі. Тож замість по тяжкій цілоденній праці йти відпочивати, йшли на поле. Та тоді була ще велика любов між людьми. Тож, щоби швидше обробитися помагали один другому спільно. Збиралися громадами на полі в одного господаря і як сему зробили, йшли до другого, аж доки всі не обробилися.
Коли так Теофіль з иншими господарями як день так ніч без упину працювали, то бурлака Семен Довганюк все винаходив собі легку роботу, або й мало що робив, а крутився по дворі і від часу до часу виправляв деякі збитки.
В дворі служила також одна дівчина, донька колишнього писаря. Називалася Анна Кривульська. Була гарна, та при тім досить легких обичаїв. Вийшло таке, що Семен з Анною полюбилися. Хоч Семен був дикої вдачі, але що був також досить гарний, а при тім веселий та дотепний, то не диво що молода гарна дівчина сподобала собі його. А що вона була недбайлива, лінива та розпустна, то він на се мало зважав. Йому подобалася її краса. Обоє були однакові, то й одно другому подобалося. „Яке їхало таке й здибало“ — кажуть люди. Навіть і весілля мало незабаром відбутися. Та йнакше склалося. Діяна, сестра Саборського, подобала собі молоду гарну дівчину і взяла її за покоївку. Анна скинула
