О. парох взяв гроші від Теофіля і зложив їх відтак до щадниці у Львові, Теофіль про те нічого не знав тай ніколи не питав про те о. пароха.
Семен Довганюк пішов незабаром до Коломиї і там купив собі рушницю, куль та пороху, справив собі гуцульське одіння та гарний топорець. Бачили як він одного дня зявився був у Заболотові. Відтак одної ночі вивів у дідича зі стайні пару найкрасших коний і пропав без сліду.
Від кількох уже літ дідич та його мандатор обходилися з Писаренком по людськи. Теофіль не міг з дива зійти, що пан став для нього такий вічливий. Він до сього не привик. Пані Діяна поїхала була до Львова, відтак до Відня та до Парижа, а по якімсь часі вернула назад до Заболотова. Молода Саборська, пані Бронислава привела на світ троє гарних діточок.
Скрізь по околиці кружляла вістка, що в косівських горах ходять опришки під командою славного ватажка Довбуша. Вони, ті опришки, не нападали на селян — рабували лише майна панів дідичів та жидів-лихварів. Ціла Коломийщина аж дрожала на саму згадку про опришків. Вони крилися по недоступних дебрах, тому навіть і військо не могло їм нічого вдіяти. Зі своїх криївок виходили незамітно ночами, нападали на двір якого дідича, нищи-
