закутана у велику хустку, в шовковім плащі приїхала була з Анною Танецькою на її возі зі Львова до Заболотова, переночувала одну ніч у Саборського, а рано на другий день поїхала далі, перебрана за путника з бородою.
Того самого дня приїхав з Коломиї до Заболотова також циркульний комісар з двома драґонами і шукав так в дворі як і по всім селі за тою панею. Казали що то був перебраний післанець від польських ворохобників, що вештався по краю від дідича до дідича і розносив ворохобні письма.
Задля того цікавість у кождого чимраз більше зростала. Кождий був цікавий знати, що з того вийде. Одного разу насходилося багато знатнійших господарів до коршми. Між ними був також і Писаренко. Незабаром надійшов також мандатор. Коли вже всі були трохи підмогоричені присунувся близько до мандатора війт Трофим Кейван, зітхнув важко і сказав:
„Той циркульний комісар, що то недавно був у нас, оповідав дивні, нечувані речі… що то може бути, пане мандатор?“
Мандатор засміявся і сказав, що як завсіди так і тепер готов дуже радо повчити людий. — „Ми всі собі братя“ — сказав вкінці — „скажи всім, щоби зійшлися тут завтра вечером, я маю одну дуже мудру книжку, в чужім краю навіть друкована десь аж у Франції, то я вам перечитаю її, то почуєте з неї багато цікавих річий“.
