ду, що подобала на нору якогось звіряти. Яма викопана, довкола обложена землею наче стіною, зверха накрита галузям. Кругом видоптана трава вказувала, що там мусіла бути якась жива душа.
Теофіль ніколи не був цікавий, але тепер таки зібрала його цікавість. Він став думати, що в тій буді мусить перебувати або якийсь мандрівник або якийсь злодій. Тому одної місячної ночі вибрався він в ліс, до того місця, щоби вислідити, хто в тій буді живе. Хоч зближався дуже обережно на пальцях так, що сам не чув своїх кроків, то таки хтось почув його кроки, бо з перед очий як серна мигнула якась людська стать і счезла за корчами. Прийшов до буди і не застав нікого. Пустка кругом.
Одного дня вернув з поля до дому скорше як звичайно, бо корова щось недомагала, то треба було її доглянути. Прийшов під двері і зачув, що в хаті хтось вештається. Швидко підійшов на пальцях під вікно і заглянув до хати. Струнка гарна дівчина стояла коло стола і накривала його скатертю. При тім співала тихонько якусь пісоньку. Відтак пішла до печі, замішала якусь страву, докинула дров до вогню. Врешті станула на пальці і сягала на полицю по горнець з молоком. При блиску вогню побачив лице. Була молода, дуже гарна. Швидко, знова на пальцях, відвернувся від вікна. Відтак полегоньки відчинив двері і станув на порозі.
