ла світло. То був знак, що можна було війти ніякої небезпеки нема. Відчинилися двері і до хати війшов мужчина з завиненою головою. Анна привитала його своїм способом, пішла і замкнула деревляні віконниці, відтак засунула за собою двері. Засвітила дві воскові свічки, поставила на стіл миску зі смаженою ковбасою, другу миску з вареною капустою і здорову фляшку горівки. Відтак підійшла до мужчини, розвинула йому голову і тепер показалвсь запале дике лице Семена Довганюка. Сіли відтак обоє до стола. Він не роздягався. Їв та пив до безпамяти. Анна сиділа побіч нього і все припрошувала до їди та пиття. Вона сама нічого майже не їла і не пила. Сперлася ліктями перед ним і дивилася на нього з дикою усмішкою. Майже всю горівку випив. Став хитатися наче йому збиралося на сон. Вкінці звісив голову на груди і став хропіти. Анна відступилася. Відтак по довшій хвилі прийшла до нього і скричала на голос: „Семене!“ Він не лише не відзивався, але й не порушився. Стала термосити його. Але він був мертвецьки пяний. Тоді нахилилася над ним і стала кричати до уха: „Бурлако, гузари хотять тебе піймати!“ Він спав ані не рухався. Тоді пішла до пекарні і закликала службу.
„Маківка, якої я домішала до горівки, добре зробила“ — сказала врадувана Анна. — „Спить як мертвий. Тепер поможіть мені звязати його“.
Взяла його топорець і пістолю і положила в куті на лавці. Парубки стягнули його з лави
