сердя“… Вона пустила коні вільним кроком і звернулася до нього.
„Анно, Ганусю, любко моя, що ти задумуєш зробити зі мною. До чого ця вся кумедія“ — став благати бурлака і весь дрожав як осиковий лист.
„Хочу дістати сто дукатів за твою голову“ — сказала.
„Бійся Бога, Ганусю,“ — благав крізь плач — „май милосердя наді мною, чи ти не знаєш що мене жде“…
„Стричок, голубчику. Буду дивитися, як тебе будуть вішати, я тобі це говорю“.
„То ти не маєш серця до мене“.
„Чомуби ні“ — відповіла — „але я вже маю иншого, молодшого і гарнійшого від тебе, що ліпше мені подобався, ти вже обрид мені, розумієш“…
Семен замовк. Він пізнав, що впав у сітку злобної баби. Вона гнала кіньми швидко аж до самої Коломиї. Тут віддала його циркульному урядови, відібрала належну нагороду, завязала гроші в хустку і вернула назад до дому.
Переслухання тревало три дні. На четвертий день засудив його суд на кару смерти через повішення. Ішов спокійно усміхнений на місце смерти.
Непроглядна товпа народа окружала шибеницю. Бурлака побачив у товпі Теофіля і поклонився йому. В хвилі як кат закладав йому стричок на шию, побачив він Анну Кривульську, що стояла на якімсь підвисшенню і цікаво гляділа на нього.
