ПОЕЗІЯ І ПРОЗА
Чи багато читав Стефаник?
Як там було в Русові, не знаю, але за краківських часів ні. Арне Ґарборґ, Достоєвський, Кнут Гамсун, Ібсен, Пшибишевський, з яким добре жив, і — досить.
Про т. з. „біжучу літературу” казав коротко „Пусте! Лиш папір дурно збавлєют”.
З наших — Франка високо ставив, за його широке знання і за поезії. Добру поезію любив.
— Вона — казав — поезія, тим від прози сильніша, що ритм і строфа забезпечують її перед деформацією. З вірша слова не викинеш, — каже народ. А в прозі повикидають тобі, не то слова, а й цілі рядки, позмінюють, попереставляють і — роби що хоч!
— Тому то ти так пишеш, що нічого не можна змінити.
— Не зміниш ти, і може ще дехто. Але пересічний читач? І не дивуюся. Бо спробуй, вивчи який гарний вірш напамять і котрес із моїх оповідань. А тоді за місяць, або за два деклямуй одно і друге.
