ФРАНКО В ЖУКОВІ
Було це в Жукові, бережанського повіту, в другій половині липня, в самі гарячі жнива, року, мабуть чи не 1892.
Я вертався з поля до хати на обід вполудне, між 12. та 1. годиною. Днина була погідна і гаряча. Ніде ані хмаринки. Пекло. Я перебіг попри церкву, став на сходах і під грушкою побачив товариство. Трьох мужчин лежало головами до середини — щось балакали. Двох мені не важко було пізнати. Це були: мій батько і др. Андрій Чайковський, але хто третій? Якийсь гість, мабуть з Чайковським приїхав. Треба звитатися. Збіг я по сходках, перейшов стежку та зупинився перед липою. Чи правда це, чи мені лиш так здається? Цей третій то був Іван Франко. Я знав його з портретів.
Я підійшов і ми познайомились.
Перше вражіння звичайно найсильніше. Я ще й нині Франка уявляю собі таким, яким його тоді під грушкою у Жукові побачив. Був він у повнім розцвіті сил і видно, що почував себе добре на
