ЗУСТРІЧ ІЗ ФРАНКОМ У ЛЬВОВІ
З кінцем жовтня 1898 р. поїхав я з моїм батьком і з Андрієм Чайковським з Бережан до Львова на соті роковини відродження української літератури і на ювилей 25-літньої літературної та наукової праці Івана Франка.
Оба ті свята зливалися в уяві молодого вчителя глухого, повітового міста, яким були Бережани, в одну неподільну цілість, у показ нашого культурного розвитку за останнє (XIX) століття.
Свято Котляревського відбувалося в театрі Скарбка, у тій великій, кругловатій, колись розкішній і тоді вже таки добре принищеній салі.
Але та саля була битком набита, казав би ти, вона тріщить ціла, ще трохи і — завалиться.
Я перший раз бачив так багато нашого громадянства: священників, адвокатів, лікарів, учителів, що з усіх сторін краю зїхалися на це велике свято. Це вже був не той тісний кружок, що серед нього починали колись роботу Котляревський, Квітка і Шашкевич, — це була сила! Дух ріс, коли чоловік глянув кругом себе.
