Літо гаряче, а в Збручі вода зимна. Як не купатися в ньому? Але купатися можна лише до середини ріки, дальше йти не смій, бо це вже царська вода. Нахаби! Навіть ріку хочуть розколоти надвоє. Тримаємося свого берега, як сліпі плота. А при другім, чуємо, так само по нашому говорять і купаючися, жартують. Може вони також з якого приходства прийшли, або приїхали так само, як і ми?
— Здорові були, земляки! Що доброго у вас чувати?
— Спасибі. А ви, як поживаєте? — починаємо розмову.
Та „абєзжчіка“ лихий надніс.
Тихо. Лиш Збруч буцімто гнівно шумить.
Але якісь не дуже голосні його шуми.
А коли сонце геть кудись заховається й на дворі похолодніє, господар гонить нас до хати. Він любить вечірню годину без свічок і лямпи, заки подадуть вечерю.
Так добре тоді розмовляти. Відпочивають очі і жвавіше працюють думки. А господар — мистець піддавати щораз то інші теми: про літературу, політику, соціольоґію. Навіть у фільософію скаче. Було це таке покоління, що не замикалося у тіснім кружку своїх студій, а цікавилося всім. І знали вони таки дійсно багато. Граматика і математика, природа і література, історія
