СУМНА ВІСТКА ЗНАД ПОЛТВИ — НАД ЛЯНОМ
Вецляр, над Ляном, город Йоганна Вольфґанґа Ґетого. Та ще город гарної Льотти й безталанного Єрузалєма. Та ще… Будеруса і Ляйца.
Якже невтомно й невгавно працюють вони, щоб заспокоїти голод тієїї ненажерливої потвори, що їй на імя — війна! (Вони, себто не Ґете, Льотті й Єрузалєм, а Будерусова фабрика заліза й Ляйцова робітня військового стрільного приладдя). Як вони сопуть, стогнуть, скавулять і виють цілими днями й ночами, затьмаруючи небо й затулюючи сонцеві очі! Ще трохи і ввесь світ присиплять попелом і димами так, що й не писне!
Тільки Лян шумить собі в долині, як шумів „во время” Барбаросси й римського цісарства німецького народу, Ґетого та Вільгельма I., якого вецлярці не дуже то ввічливо привітали біля собору.
Не денервується Лян. Він неодно вже бачив і побачить ще дещо, поспішаючи до Райну, а з ним дальше до моря. Має про що шуміти.
Війна, як буря, занесла й нас до Вецляру, над Лян.
