Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 30 —

  Степан Що там таке?
Оксана Порадитися треба.
Мені Яхненко тут листа привіз
від братчиці-товаришки.
Степан (з поспіхом). Де лист?
Його спалити треба!
Оксана Бог з тобою!
Чому спалити? То вона прохає,
щоб я, по змозі, грошей ій послала,
якусь вона потребу має пильну.
Степан Не посилай. Крий Боже! і не думай!
ОксанаТа що тобі Біг дав? Я й не гадала,
що ти такий скупий. Коли вже так — 
з посагу свого послати можу.
Степан Та я не грошей жалую, Оксано.
Оксана. А чом же ти не хочеш?
Степан Небезпешно.
(Нахилившись до неї, зовсим нишком).
Вони там з Дорошенком накладають...
Оксана (здивована мовчить, потім загадково усмі­хається)
Ну, що ж, так може й треба.
Степан Схаменися!
Ти ж так боялася розливу крові,
а ся війна найпаче братовбійна,
що Дорошенко зняв на Україні, — 
тож він татар на поміч приєднав
і платить їм ясирем християнським.
Оксана (сіда мов знесилена на ослін і спирається на стіл).
Скріз горе, скрізь, куди не обернися...
Татари там... татари й тут..,
Степан Оксано!
Що мариться тобі? Татари тут?