„Ой як було хорошенько, як рід з родом пьє,
Вип'є чарку, вип'є другу, тай по сестру шле.
„Сеструненько-голубонько“.... (уриває)
Не можу.
Либонь я одзвичаїлась од співів
та й щось на груди важко. (Кашляє).
Степан (стрівожений). Ой, кохана,
чи ти не хвора?
Оксана. Де ж там! То щось так.
(Увіходять Мати й Ганна, за ними слуги вносять загортки з покупом. Поклавши пакунки, слуги виходять).
Мати. Добри вечір, дітки! Що сидите
Так поночі?
Степан. Так, де-що розмовляли.
Мати. Не наговоряться все голубятка.
Коли-б то Бог судив і Ганні нашій
таке подружжя!
Ганна (Світить тим часом і разгортає пакунки).
Подивись, Оксано,
чого ми накупили! (Оксана пидходіть).
Се на шубу,
а се на літники, а се на кичку.
Що, правда, гарне? Ми-ж ото пішли
аж до купців заморських.
Оксана (жваво). Гарно, гарно!
Тай молодичка з тебе гарна буде!
Ну, й потанцюю в тебе на весіллі!
Нехай уже московки не здивують!
Ганна. От я люблю, як ти така весела,
а то сидить, похнюпившись, аж сумно.
Мати. Та звісно, і чого-б таки журитись?
ви люде молоді… у хаті лад…
Оксана (підхоплює). За хатою добро…
Ганна (не завважаючи іронії) А вже-ж, сестричко,
