Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/42

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 38 —

 
„Ой як було хорошенько, як рід з родом пьє,
Вип'є чарку, вип‘є другу, тай по сестру шле.
„Сеструненько-голубонько“.... (уриває)
Не можу.
Либонь я одзвичаїлась од співів
та й щось на груди важко. (Кашляє).
Степан (стрівожений). Ой, кохана,
чи ти не хвора?
Оксана Де ж там! То щось так.
(Увіходять Мати й Ганна, за ними слуги вносят* загортки з покуцом. Поклавши пакунки, слуги виходять).
Мати Добри вечір, дітки! Що сидите
Так поночі?
Степан Так, де що розмовляли.
Мати Не наговоряться все голубятка.
Коли-б то Бог судив і Ганні нашій
таке подружжя!
Ганна (Світить тим часом і разгортає пакунки).
Подивись, Оксано,
чого ми накупили! (Оксана пидходіть).
Се на шубу,
а се на літники, а се на кичку.
Що, правда, гарне? Ми «ж ото пішли
аж до купців заморських,
Оксана (жваво).
Тай, гарно!
Тай молодичка з табе гарна буде!
Ну, й потанцюю в тебе на весіллі!
Нехай уже московки не здивують!
Ганна От я люблю, як ти така весела,
а то сидить, похнюпившись, аж сумно.
Мати Та звісно, і чого-б таки журитись?
ви люде молоді... у хаті лад...
Оксана (підхоплює). За хатою добро...
Ганна (не завважаючи іронії)
А вже-ж, сестричко,